Перший раз - у перший клас!

Інформація для роздумів

Упорядник:

Величко Т.П. - методист з психологічної служби м. Ромни.

Збірник включає актуальні питання щодо готовності дітей до шкільного навчання.

Матеріали збірника стануть у нагоді батькам діти яких ідуть до школи.

ЗМІСТ

ВСТУП------------------------------------------------------------------------------------ 1

I.ОСНОВНІ КОМПОНЕНТИ ГОТОВНОСТІ ДИТИНИ ДО

НАВЧАННЯ У ШКОЛІ-------------------------------------------------------------------- 3

1.1 фізіологічна готовність;
1.2 інтелектуальна (пізнавальна) готовність;
1.3 емоційно-вольова готовність;
1.4 соціальна готовність;
1.5 мотиваційна готовність.

II. ПОРАДИ БАТЬКАМ ЩОДО ПІДГОТОВКИ ДІТЕЙ

ДО ШКІЛЬНОГО НАВЧАННЯ----------------------------------------------------------- 5

2.1 Давайте поговоримо про взаємодію дорослих й дітей.-------------- 5

2.2 Тест «Чи готова дитина до школи?»------------------------------------- 7

2.3 Поради батькам щодо підготовки дітей до школи-------------------- 10

2.4 Поради щодо підтримки дитини в період адаптації.---------------- 12

2.5 Поради з підготовки руки дитини до письма.------------------------- 14

2.6 Навчайте дітей логічно мислити------------------------------------------ 18

2.7 Розвинене мовлення у дітей – запорука успішного

навчання у школі.---------------------------------------------------------------- 22

2.8 Поради батькам щодо режиму дня першокласника------------------ 24

2.8 Поради батькам щодо обладнання робочого місця дитини--------- 25

2.9 Поради батькам щодо організації відпочинку дітей------------------ 26

ВСТУП

«Бути готовим до школи – це

означає вміти читати, писати і рахувати.

Бути готовим до школи – означає

бути готовим всьому цьому навчитися»

(ВенгерЛ.А)

Вступ до школи становить етапний момент життя дитини. Це зустріч з новим світом-загадковим, бажаним, і водночас дуже непростим. Адже саме в початковій школі дитина вперше стане суб’єктом соціально-нормованої діяльності, коли виконувати слід не лише те, чого хочеться, а те, що треба і саме так, як цього вимагають дорослі-вчителі.

Безумовно, вся попередня історія розвитку особистості дитини готує її до такої діяльності, яку сама дитина сприймає як необхідний крок до справжньої дорослості. Більшість дітей бажають іти до школи і це дуже важливо, адже потреба «відкриває» смислову сферу індивіда, робить її гнучкою, і чутливою до нових соціально-значущих впливів і змін. Однак давно вже в психології відомий факт, що бажання першокласників є дуже поверхневим і … необгрунтованим: дитина хоче оволодіти новою соціальною роллю («школяр»), яка приваблює своєю зовнішньою атрибутикою ( нова форма, портфель, книжки, свій куточок для підготовки уроків) та ритуальністю – в школу ідуть всі діти, там своє життя, мабуть, захоплююче і цікаве, з роллю школяра пов’язане нове, більш поважливе, «доросле» ставлення з боку батьків та однолітків. Саме цього хоче майбутній школяр. Але дуже швидко виявляється, що все зовсім , ну принаймі, майже зовсім, не так. Так вчитися хочеться, але не завжди тому, що навчають і пізнаєш багато цікавого, але не лише цікавого; іноді робиш ніби зовсім незрозумілі речі – просто тому, що так вимагають. До цього ще додається те, що в школі треба робити, те, що вимагає вчитель не тільки (далеко не тільки) тоді, коли тобі самому цього хочеться, а уроки слід вчити завжди ( це слово не дуже осмислене і стає воно якимось незатишним, тривожним). Та й просто фізично важко витримати навантаження, що існують. І от саме тоді, коли дитина, зіткнувшись з цією двоїстістю шкільного життя в повному обсязі, починає переживати психологічний дискомфорт, на сцену актуально і гостро виступає фактор готовності до шкільного навчання. Виявляється, що вся історія попереднього розвитку дитини пов’язана не лише з формуванням мотиваційно-потребової сфери. Важливим є рівень розвитку багатьох інших психічних і психофізіологічних структур, які, в своїй сукупності і поєднані з мотивацією утворює те, що в психології отримало назву готовності дитини до шкільного навчання.

Отже, рівень розвитку психологічної готовності дитини до шкільного навчання є дуже важливим показником. Хоча, безумовно, не фатальним. Ми виходимо з позиції, що, в цілому, всі психічно здорові діти шестирічного віку можуть навчатися в загальноосвітній школі. Але індивідуальна діагностика рівня психологічної готовності (та окремих її елементів) дозволяють вчителям і батькам більш змістовно і продуктивно підходити до вирішення завдань, формування учбової діяльності дитини, а отже і її подальшого розвитку.

I.ОСНОВНІ КОМПОНЕНТИ ГОТОВНОСТІ ДИТИНИ ДО НАВЧАННЯ У ШКОЛІ

Фізіологічна готовність означає достатній рівень дозрівання організму дитини, стан її здоров'я. Зрозуміло, що здорові діти краще пристосуються до змін, пов'язаних з початком навчання.
Інтелектуальна (пізнавальна) готовність пов'язана із відповідним рівнем розвитку пізнавальної сфери дитини, тобто тих процесів, завдяки яким дитина пізнає навколишній світ: мислення,увага,пам'ять,сприймання,уява.
Мислення є найважливішою функцією мозку людини. Будь-який вид діяльності не може обійтися без мислення. А особливо – навчання. На момент початку навчання у школі дитина має володіти певним запасом знань про навколишній світ, про себе, про природу, про інших людей, про стосунки між людьми.

Увага є ще одною складовою інтелектуальної готовності. Чим вищий рівень уваги, тим вища ефективність навчання. Навчання ставить перед дитиною нові завдання, несхожі на ті, які вона звикла виконувати під час гри. Навчальні завдання, на відміну від ігрових, містять більше нової інформації, а процес виконання навчальних завдань вимагає більшого зосередження. А для цього бажано тренувати здатність малюка бути уважним, наприклад, за допомогою ігор і спеціальних вправ.

Безумовно, легше буде навчатись тій дитині, у якої гарно розвинута пам’ять.
Дуже бажаним для успішного навчання є вміння дитини відповідати на запитання, уміти висловлювати свої думки. Передумовою цих вмінь є достатній словниковий запас дитини. Достатній розвиток мовлення є ще одною складовою інтелектуальної готовності дитини до навчання.
Достатній розвиток м’язів руки, вміння виконувати пальчиками дрібні дії буде запорукою того, що дитина легко навчиться писати.
Розвивати мислення, увагу, пам’ять, дрібну моторику, розширювати словниковий запас можна і під час спеціальних ігрових занять із малюком (саме гра перетворює нудне навчання на яскраву, цікаву пригоду), і під час щоденного побутового спілкування.

Не менш важливою, ніж інтелектуальна готовність, є емоційно-вольова готовність дитини до навчання. Ця складова включає достатній розвиток волі, послаблення імпульсивних реакцій, вміння керувати своїми емоціями. Емоційно-вольова готовність вважається сформованою, якщо дитина вміє ставити мету, докладати зусиль для реалізації мети, долати перешкоди, виконувати не цікаву, але корисну роботу.
Наступний компонент – соціальна готовність. Вона містить у собі сформованість у дитині якостей, завдяки яким вона може спілкуватися з іншими дітьми, з вчителькою. Це і бажання спілкуватися, і вміння встановлювати взаємовідносини з однолітками і дорослими; уміння поступатись, підкорятись інтересам дитячої групи, класу; повага до бажань інших людей. Взагалі, дитина поводить себе з іншими дітьми у школі так, як бачить це і чує вдома. Тобто дитина у своїх взаємовідносинах з іншими дітьми є дзеркалом того, які взаємовідносини панують у сім'ї. Саме у родині дитина отримує перші зразки спілкування. Якщо дитина вдома є свідком неповаги членів сім’ї один до одного, сварок, бійок, то вона вважає таку поведінку нормальною і сама починає так поводити себе в школі.
Мотиваційна готовність сформована, якщо у дитини є бажання ходити до школи, є прагнення здобувати знання, дізнаватись нове, цікаве, виконувати нову соціальну роль – роль школяра. І тут багато що залежить від Вас, шановні батьки. Не залякуйте малюка школою, фразами подібними до такої: «Ось підеш у школу – там тобі покажуть!» Налаштовуйте малюка на школу позитивно: «У школі буде цікаво, радісно, ти дізнаєшся багато нового і корисного».

Давайте поговоримо про взаємодію дорослого й дитини

Звичайно, дуже добре, коли в дитини ще в дошкільному віці буде вироблена звичка керувати своєю поведінкою і тісно пов'язана з цією звичкою риса - організованість. Що робити для цього? Перш за все, дуже корисно для дитини виконувати яку-небудь справу разом із дорослими. Яку саме - в даному випадку не так вже й важливо. Необхідно лише, щоб робота ця виконувалася швидко, весело, без попереднього "розкачування" і довгих пауз. Можна разом займатися боротьбою з брудним посудом: ви миєте, дитина витирає, або читати книжку: сторінку ви, сторінку ваш син чи донька. Нехай спочатку посуд буде погано витертий, а книжку доведеться читати зовсім нецікаву для вас. Нічого страшного. Проте впродовж спільної діяльності ваша дитина набуватиме вміння цілком віддаватися справі.
Дуже важливо також виробити в сина чи доньки звичку переключатися з однієї справи на іншу. Якщо батьки кличуть їсти, то дитина повинна припинити гру, прибрати за собою і йти до столу. Не дозволяйте їй ігнорувати будь-які батьківські вказівки. Адже ми часто спостерігаємо таке: обід готовий, батьки просять дитину до столу, а вона відповідає: "Зараз", - і продовжує займатися попередньою справою. Так повторюється доти, поки хтось із дорослих не виходить із себе. А треба було просто після першого "недочутого" запрошення підійти до свого чада і, давши йому час завершити, привести із собою, не даючи волі емоціям, говорячи з ним твердо і спокійно.
Звичайно, дитина є дитина. І організованість не може бути її основною рисою. Не потрібно вимагати, щоб вона весь час була підтягнута, "ходила струнко". Нехай у неї обов'язково буде вільний час, коли ніхто з дорослих її не "регулює". Але дуже важливо привчати дитину розмежовувати години дозвілля і час, коли вона зайнята чимось серйозним, не змішувати справу з грою, не перетворювати одне в інше. Але скільки разів доводилося бачити картину, коли за обідом дитина не стільки їсть, скільки ліпить із каші на тарілці якісь фігурки. А батьки не звертають на це уваги. Повернувся з прогулянки, почав знімати кросівки і пішов стрибати на одній нозі кімнатою. Вирушив мити руки - і загрався зі струменем води. Батьки не повинні бути пасивними спостерігачами таких сцен. Адже теж саме буде відбуватися під час виконання домашніх завдань: то захочеться поставити олівець вертикально, то голуба з аркуша зробити, то кота погладити...
Одне зауваження: спершу подивіться на себе критичним поглядом: чи не "в вас" пішли син чи донька своєю неорганізованістю, невмінням спланувати дії, довести справу до кінця? Трапляється, що в своїх навчальних справах дитина відтворює стиль життя, який панує в сім'ї. В такому випадку негайно "перегляньте" цей стиль і, перш за все, самі спробуйте стати організованим, а вже потім вимагайте це від дитини і привчайте до цього!

Чи готова дитина до школи ?

• Чи хоче Ваша дитина йти до школи?
• Чи думає Ваша дитина про те, що у школі вона багато дізнається їй буде цікаво навчатися?
• Чи може Ваша дитина самостійно виконувати справу, яка потребує зосередженості, впродовж 30 хвилин (наприклад, збирати пазли)?
• Чи Ваша дитина у присутності незнайомих анітрохи не соромиться?
• Чи вміє Ваша дитина складати розповіді за картинкою не коротші, ніж із п’яти речень?
• Чи може Ваша дитина розповісти напам’ять кілька віршів?
• Чи вміє вона змінювати іменники за числами?
• Чи вміє Ваша дитина читати по складах або цілими словами?
• Чи вміє Ваша дитина рахувати до 10 і в зворотному порядку?
• Чи може вона розв’язувати прості задачі на віднімання й додавання одиниці?
• Чи правильно, що Ваша дитина має «тверду руку» (розвинуту дрібну моторику)?
• Чи любить вона малювати і розфарбовувати картинки?
• Чи може Ваша дитина користуватися ножицями і клеєм (наприклад, робити аплікації)?
• Чи може вона зібрати пазли з п’яти частин за хвилину?
• Чи знає дитина назви диких і свійських тварин?
• Чи може вона узагальнювати поняття (наприклад, назвати одним словом овочі помідори, моркву, цибулю)?
• Чи любить Ваша дитина самостійно працювати – малювати, збирати мозаїку тощо?
• Чи може вона розуміти і точно виконувати словесні інструкції?
Кожна позитивна відповідь оцінюється одним балом. Результати тестування залежать від кількості позитивних відповідей на запитання тесту. Отже, якщо балів:
15 – 18 – дитина готова йти до школи. Ви не дарма з нею працювали, а шкільні труднощі, якщо і виникнуть, можна буде легко подолати;
10 – 14 – Ви на правильному шляху, дитина багато чого навчилася, а запитання, на які Ви відповіли “ні”, підкажуть Вам, над чим іще потрібно попрацювати;
9 і менше – почитайте спеціальну літературу, постарайтеся приділяти більше часу заняттям з дитиною, зверніть увагу на те, чого вона не вміє.
Результати можуть Вас розчарувати. Але всі ми – учні у школі життя. Дитина не народжується першокласником, готовність до школи – це комплекс здібностей, що піддаються корекції. Вправи, завдання, ігри, обрані Вами для розвитку дитини, вона легко і весело може виконувати з мамою, татом, бабусею, старшим братом – усіма, хто має час і бажання навчатися разом з дитиною. Добираючи завдання, зверніть увагу на слабкі місця розвитку дитини.

Психолог рекомендує!

Поради батькам щодо підготовки дітей до школи

• Не залякуйте дiтей школою, це призведе до небажання дитини йти туди. Особливо небезпечно це стосовно боязких, невпевнених у собi дiтей.
• Виявляйте цiкавiсть до iндивiдуальностi дитини, її внутрiшнього свiту.

• Суворiсть i доброзичливiсть у вихованнi дiтей повиннi бути помiрними.

• Сприяйте добрим взаємостосункам вашої дитини з однолiтками, бо якщо їх нема, виникає вiдчуття напруги i хвилювання, що призводить до появи вiдчуття неповноцiнностi, агресивностi. У дитини може сформуватися негативне ставлення до дiтей, до школи.

• Головну увагу при формуваннi невимушеностi в спiлкуваннi з дорослими придiляйте сюжетно-рольовiй грi (гра в школу, програвайте роль учителя).

• Для формування адекватного рiвня спiлкування i взаємодiї дитини з однолiтками використовуйте iгри, за правилами яких дiти змушенi узгоджувати свої дiї для виконання спiльного завдання.

• Для формування внутрiшньої позицiї дитини, розвитку її адекватної оцiнки та самооцiнки, використовуйте режисерськiiгри, в яких носiями ролей виступають iграшки (ляльки, тварини), дитина сама створює i реалiзовує сюжет гри, одночасно виконуючи рiзнi ролi.

• Для формування навчальної дiяльностi застосовуйте дитяче експериментування, у процесi якого дiти «відкривають» новi сторони i якостi об’єктiв, новi знання народжують новi питання.

Завжди пам’ятайте: самопочуття дитини та успішність її адаптації до школи значною мірою залежить від Вас, шановні батьки!

Поради батькам щодо підтримки дитини в період адаптації до школи

Безумовно, найкращим профілактичним засобом збереження психічного здоров'я в період адаптації до школи є уважне й лагідне ставлення батьків до дитини, розуміння ними її внутрішнього світу, проблем, переживань. Відомо, що не існує готових рецептів та моделей виховання, які можна просто взяти і без змін "прикласти" до своєї дитини. Але незважаючи на це, для полегшення процесу адаптації дитини до школи все ж можна дати деякі рекомендації:

· Повірте в унікальність та неповторність Вашої дитини, в те, що вона дитина неповторна, не схожа на жодну сусідську дитину і не є точною копією Вас самих. Тому не варто вимагати від дитини реалізації заданої Вами життєвої програми і досягнення поставленої Вами мети. Надайте право їй прожити життя самій.

· Дозвольте дитині бути самою собою, з своїми недоліками, слабкостями та достоїнствами. Приймайте її такою, якою вона є. Спирайтесь на сильні сторони дитини.

· Не соромтеся демонструвати дитині свою любов, дайте їй зрозуміти, що будете її любити за будь-яких обставин.

· Не бійтесь "залюбити" свою дитину, беріть її на коліна, дивіться їй в очі, обіймайте та цілуйте коли, вона того бажає.

· Задля виховного впливу використовуйте частіше ласку та заохочення, ніж покарання та осудження.

· Пильнуйте, щоб Ваша любов не перетворилась на вседозволеність та бездоглядність. Установіть чіткі межі та заборони (бажано, щоб їх було небагато – лише основні) і дозвольте дитині вільно діяти в цих межах. Суворо дотримуйтесь установлених заборон і дозволів.

· Не поспішайте звертатись до покарань. Намагайтеся впливати на дитину проханнями – це найбільш ефективний спосіб. У випадку непокори необхідно переконатися, що прохання відповідає віку і можливостям дитини. Лише в цьому випадку можливо використовувати прямі інструкції, накази, що зазвичай достатньо ефективно. І лише у випадку, коли дитина демонструє відкриту непокору, батьки можуть думати про покарання, яке повинне відповідати вчинку, крім того, дитина має розуміти, за що її покарали. Важливо пам’ятатити, що фізичне покарання – тяжка за своїми наслідками міра.

Пам'ятайте:

· Покарання – це моральний замах на здоров'я дитини - фізичне і психічне.

· Не залишайте дитину без заслуженої похвали і нагороди. Ніколи не відбирайте подарованого.

· Краще не карати, ніж карати із запізненням. Запізнілі покарання нагадують дитині про минуле, не дають змоги стати іншою.

· Покараний – значить вибачений. Інцидент вичерпано – сторінку перегорнуто. Про старі гріхи - ні слова. Не заважайте починати життя спочатку!

· Хоч би що трапилось, покарання не повинно сприйматися дитиною як перевага вашої сили над її слабкістю, як приниження.

· Дитина не повинна боятися покарання. Найвразливіше для неї — ваше засмучення.

· Не забувайте: ключ до серця дитини лежить через гру. Саме в процесі гри Ви зможете передати їй необхідні навички, знання, поняття про життєві правила та цінності, навчитеся краще розуміти одне одного.

· Частіше розмовляйте з дитиною, пояснюйте їй незрозумілі явища, ситуації, суть заборон та обмежень. Допоможіть дитині навчитися вербально висловлювати свої бажання, почуття та переживання, інтерпретувати свою поведінку та поведінку інших людей.

Поради з підготовки руки дитини до письма

З метою полегшення навчання письму дітей в 1 класі слід проводити підготовку руки дитини до письма.
Завдання цієї підготовки полягають у:
1) відпрацюванні гігієнічних і технічних правил, зокрема вміння правильно сидіти за партою, тримати ручку, зошит, олівець;
2) орієнтуватись на сторінці зошита;
3) знаходити потрібну стрічку, верхню і нижню лінійки, похилу;
4) проводити лінії схожі на елементи букв;
5) графічно зображати (обводити) різні фігури.
Батькам слід пам'ятати про велике значення умов, в яких вони навчають дитину писати. Крім загальних умов (освітлення, температура в кімнаті, відповідні меблі) слід звернути увагу на обладнання: олівець, ручку, зошит.
Паста повинна бути темно-фіолетового, або синього кольору. Ручка повинна бути відповідної товщини (8 мм) і довжини (11-12 мм).
Особлива вимога - навчати дітей правильно сидіти за столом. Ноги слід ставити на підлогу, спина пряма, хребет не викривлений; очі від зошита знаходяться на відстані 30-35 см; голова нахилена трохи вперед; плечі горизонтальні; руки лежать на столі, лікті ледь звисають, щоб права рука вільно рухалась на письмі. Зошит повинен лежати похило (вліво), кут нахилу нижнього кінця сторінки по відношенню до лінії стола чи парти дорівнює приблизно 25°, нижній лівий кут сторінки, на якій пише дитина, розміщується навпроти середини грудей, поступово заповнюючи сторінку, дитина лівою рукою посуває зошит вліво.
Підготовку руки дитини до письма слід починати досить рано. Перші спроби доцільно робити у 3-4 роки. Це довільне штрихування малюнків.
Діти 4-5 років розфарбовування можуть проводити у вигляді штрихування прямими вертикальними і горизонтальними лініями, похилими лініями.
Правильне письмо - запорука успішного навчання загалом і розвитком мовлення, зокрема.
Важливо насамперед сформувати в дитини активну позицію щодо цієї діяльності. А це непросте завдання.
Досить відомим є той факт, що процес оволодіння дитиною дошкільного віку письмом пов'язаний зі значними труднощами. У процесі оволодіння механізмом письма великого значення набуває цілеспрямована робота, яка охоплює багатоаспектні найрізноманітніші вправи.
Готуючи дитину до письма, слід насамперед подбати про розвиток дрібних м'язів пальців, кисті руки, передпліччя та окоміру. Особлива увага - формування правильного положення кисті руки. У дошкільнят зазвичай недостатньо розвинена координація, рухи кистей рук неузгоджені з рухами передпліччя , через що дитина часто змінює положення руки й зошита. Якщо дошкільник не навчиться правильно тримати кисть і правильно розташовувати зошит, на поверхні стола, він у майбутньому писатиме літери з порушеним нахилом - занадто вліво чи вправо.
Відомо, що розвиток інтелектуальних здібностей, в тому числі і мови, тісно пов'язані з розвитком дрібної моторики руки. Тому важливо приділяти більше уваги виконанню графічних вправ, розфарбовуванню, штрихуванню, ліпленню з пластеліну, аплікації, грі з мозаїкою і дрібним конструктором. Все це допоможе уникнути труднощів в оволодінні навиками письма.
Займаючись з дитиною, не забудьте пояснити завдання і перевірити його виконання.
Якщо ви зможете щоденно приділити дитині декілька хвилин, то труднощі в оволодінні письмом будуть подолані.
Для підтримування інтересу до вправ слід проводити їх в ігровій формі, не допускати примусу та покарання за якість виконання.
Ступінь розвитку вправності рук у дітей 5-7-річного віку можна визначити за кількістю кидків м'яча діаметром 10 см у стінку з відстані 1 м. Якщо за 30 сек. дитина кинула й спіймала м'яч понад 24 рази, координація її рухів відмінна, від 24 до 19 разів - задовільна, менше від 19 - погана.
Удосконалювати координацію рухів рук допомагають спеціальні фізичні вправи, котрі треба виконувати щодня. При цьому ще можна забувати і про інші фізкультурні заняття, оскільки у дітей із низькою вправністю рук здебільшого погано розвинуті загальна координація і швидкість рухів. Таким дітям дуже потрібні ігри та вправи з м'ячем. Заохочуйте їх до цих ігор, а при першій же нагоді самі пограйте з дітьми в м'яч.
Навчіть дитину перекладати, а потім і перекидати м'яч із руки в руку; підкидати м'яч на різну висоту і ловити його однією та двома руками; ловити м'яч після додаткових рухів (плескати в долоні перед собою, за спиною, обертатися на 360 градусів, присідати).
Час від часу перевіряйте, наскільки ефективні заняття. Зробити це можна за допомогою дуже простих контрольних вправ.
1. Вдаряти м'ячем об підлогу і ловити його після відскоку, спочатку хапаючи знизу, потім - зверху.
2. Вдаряти м'ячем об підлогу, спершу стоячи на місці, а потім -рухаючись у різних напрямках. Ловити їюго по черзі кожною рукою окремо, потім - обома руками.
3.Кидати м'яч об стіну з відстані 1,5-2 м і ловити його обома руками, а потім - однією. Темп кидків пос¬тупово пришвидшувати.
4. Кидати в ціль, розміщену на висоті 1 м, 1,5 м, 2 м, м 'ячі різного діаметра то правою, то лівою рукою.
У міру вдосконалення вправності рук ваша дитина легше справлятиметься з цими контрольними вправами. Зросте темп їх виконаная, а також кількість повторень кожної вправи. Коли стан координації рухів рук помітно поліпшиться можна буде перейти до наступних вправ, які допоможуть дитині навчитися краще писати.
1. Сидячи, руки випростати перед грудьми, пальці розвести. Сильно стиснути пальці в кулаки, затримати в цьому положенні на 2- З сек., потім розкрити кулаки, розслабити їх і стріпнути руками. Повторити 4-6разів.
2.Сидячи. руки випростати перед грудьми, пальці правої руки стиснути в кулак. Розкрити пальці правої руки, а лівої- стиснути, потім- навпаки. Повторити до 20 разів, поступово збільшуючи темп.
3.Сидячи, долоні разом, пальці зчеплені „в замок". По черзі згинати й розгинати пальці 20 - 30 разів
4.Сидячи, руки з розчепіреними пальцям, які лежать на рівній горизонтальній поверхні. Протягом 30-60 сек. по черзі постукувати по твердій поверхні пальцями то лівої, то правої руки, то обох рук відразу.
5.Сидячи, руки зігнути перед собою. Торкнутися великим пальцем по черзі вказівного, середнього, безіменного пальців і мізинця тієї ж руки. Темп виконання її сила натискання поступово зростають. Повторити 15-20 разів.
б. Сидячи долоні разом, пальці переплетені. Згинати п розгинати кисті в суглобах. Повторити 15-20 разів.
7. Вихідне положення - як у вправі 1. Розвернути долоні назовні, повернутися у вихідне положення. Повторити 15-20 разів.
8. Сидячи, руки, зігнуті в ліктях, розвести в сторони, розслаблені кисті вільно опустити. Стріпуючи руками, згинати п розгинати розслаблені кисті. Повторити 15-20 разів.
9. Сидячи, руки зігнуті в ліктях перед грудьми долонями догори. Стріпуючи руками, згинати і розгинати розслаблені кисті. Повторити 15-20 разів

Навчайте дітей логічно мислити!

Сьогодні ні в кого не виникає сумнівів щодо успіхів у підготовці малюків до школи в їх фізичному, психічному, інтелектуальному розвитку. Але важливо пам'ятати, що ще більш ніж раніше зростає роль батьків, кожного дорослого, який відповідає формуванню особистості дитини в сім‘ї, навчанню її читання, письму, математики, логічному мисленню.
Математична підготовка дитини проводиться під керівництвом дорослого поступово, в процесі систематичних занять, направлених на ознайомлення з кількісними, просторовими і часовими відношеннями. Заняття можуть проходити у формі гри, бесіди, розповіді й пояснень дорослого, а також організації практичних дій самих дітей (накладання, прикладання, вимірювання, вирізання, побудови, перелічування, письма, штриховки і т. д.). В результаті у дитини формується знання про те, що навколишнє життя заповнене багатьма звуками, рухами, предметами, які відрізняються за своєю природою, кількістю, формою, величиною, розміщенням у просторі. Чим точніші у дітей знання, тим глибше вони розуміють оточуючу їх дійсність.
Одночасно з придбанням знань у дитини розвиваються навички порівнювати окремі предмети і множини, виділяти основні їх якості, об'єднувати. Оперуючи різними множинами (предметами, іграшками, картинками, геометричними фігурами) дитина вчиться встановлю¬вати рівність і нерівність множин, називати кількість певними словами: більше, менше, порівну, стільки-скільки. Порівняння конкретних множин готує дитину до засвоєння в майбутньому поняття .числа. При організації навчання батьки повинні звертати увагу на те, щоб дитина правильно називала терміни: «число», «цифра», «фігура», «величина» та інше. Звичайно, все це потребує від батьків ціленаправленості й послідовності в роботі, а також методичної підготовки.
Пропоную різні завдання, рекомендації для організації математичних занять з дітьми 3-4 років.

Для розвитку логічного математичного мислення батьки повинні мати наступний матеріал: дрібні предмети та іграшки (мотрійки, кубики, качечки, зайчики, ґудзики), карточки (картонні листки, на яких будуть розкладатись ці предмети), а також силуети птахів, тварин, комах, фруктів, овочів, геометричні фігури (м'ячі, куби, круги, квадрати) різні за кольором і за величиною. Цей матеріал необхідно тримати окремо від усіх іграшок, якими грається дитина самостійно. Це може бути «чарівний мішечок» чи «чарівна скринька», в які складаються іграшки. Матеріал для кожного заняття батьки добирають у відповідності з метою навчання і пропонують дитині тільки той, який необхідний для даного заняття.
Результат роботи буде залежати від того, наскільки ви зможете зацікавити дитину, як забезпечите її практичну і пізнавальну активність на занятті. Так, на одному із занять дорослий ставить мету: познайомити дитину з тим, що предмети відрізняються один від одного за величиною, бувають великі й маленькі. Проводяться дидактичні ігри «Гра з мотрійкою» (дитина відкриває мотрійку, знаходить меншу за попередню, поставити завдання «Знайди велику (маленьку) мотрійку), «Поклади маленьку мотрійку у маленьку іншу, а потім у велику» і т. д.). «Гра з пірамідою» (завдання аналогічне).
З метою закріплення знань про те, що предмети відрізняються за величиною потрібно організовувати спостереження на прогулянці: велика і маленька собачки, вантажна і легкова машини, чому вантажна машина велика? І т. д. Закріплення знань про величину можна організовувати і при одяганні, роздяганні, підготовці до прийому їжі, сервіровці столу. Наприклад: перед дитиною ставлять дві чашки: «Що це? Подай мені велику чашку, а собі візьми маленьку». Потім дорослий кладе дві різні за величиною ложки і каже: «Знайди маленьку ложечку і поклади її в маленьку чашку, велику ложку - у велику чашку».
Мама і бабуся на кухні. Запропонуйте дитині подати велику моркву і маленьку. Ось так ненав'язливо батьки допомагають дитині придбати знання про величину предмета.
Порівнюючи предмети, дорослий допомагає дитині встановлювати схожість і відмінність між ними за кольором, формою, величиною, а потім і кількісній якості. Виділення цих якостей дає можливість дитині групувати предмети. Так, прибираючи іграшки на місце, дорослий пояснює дії: «Всіх ляльок поставимо на поличку, машини - під поличку, кубики - в коробку» і т. д. Або ж тато домовляється з дитиною: «Всі іграшки будемо порівнювати з лисичкою. Ті, які менші лисички - в коробку, а які більші - на стіл». Так дитина складає множину предметів за їхньою величиною і одночасно оцінює кількість: маленьких іграшок багато, а великих - мало.
Одягаючи дитину на прогулянку, мама звертає увагу на ширину шарфика, тасьми в шапки і т. д. Гуляючи по доріжках, дорослий відмічає їхню довжину і ширину. Розглядаючи на вулиці будинки, дитина дає характеристику величині й кількості дверей, вікон.
Організовуючи ігри та заняття з дитиною, дорослий повинен приділяти велику увагу розвитку мови дітей, актив¬ному використанню слів «великий», «маленький», «довгий», «короткий «високий», «низький», «широкий», «вузький».
Перш ніж навчити рахувати, впізнавати цифри, дитина повинна засвоїти елементарне поняття про сукупність предметів - множину, навчитися виділяти в оточуючому середовищі «багато предметів» і «один». Ці елементарні уявлення і стануть фундаментом подальших знань.
Як же навчити дитину бачити в навколишньому сукупність предметів, виділяти один з них? Першим помічником вашим стануть твори усної народної творчості, ті самі пісеньки, потішки, прислів'я. Наприклад: читаючи потішку «Сорока-білобока», потрібно сказати, що на руці багато пальчиків - багато діток у сорок . Аналогічно з іншими потішками.
Збираючись з дітьми на прогулянку, не забувайте, що природа також може стати вашим помічником. Збираючи шишки, гриби, горіхи в кошик, звертайте увагу на те, що ви кладете один горіх (гриб, каштан), другий... і в кошику стає багато. Потім пригостіть всіх друзів, всім дали по одному горіху, а в кошику нічого не залишилось. Знову збираєте в кошик і знову стає багато, тому, що поклали нові. Дорослий показує дитині, що різні предмети можуть зустрічатись в різній кількості і цю кількість можна позначити словами «один» або багато».
В процесі виконання різних вправ вчіть дитину логічному мисленню, розуміти запитання «Скільки?» (Скільки стало?, Скільки залишилось?, Яких іграшок менше?, Чому?, Яких іграшок більше і чому ти так думаєш?).
Діти молодшого дошкільного віку повинні навчитися не тільки виділяти окремі елементи в множині, але й уміти порівнювати дві множини між собою накладанням і прикладанням. Практичне поелементне (один до одного) порівняння множин дасть змогу дитині побачити, що більших предметів може бути менше ніж маленьких, одних і других може бути порівну (стільки-скільки).
Запропонуйте дитині допомогти вам накрити на стіл, на кожну серветку потрібно поставити тарілку, добавте ще одну тарілку. «Чого більше, а чого менше? Що треба зробити, щоб стало порівну?». Не спішіть допомогти дитині вона повинна сама знайти відповідь. Адже в дитини розвивається логічне мислення. Завдання можуть бути різними і з різними предметами.

В результаті систематичної роботи діти засвоюють першопочаткову кількісну уяву, вчаться складати множини з окремих предметів, знаходити в навколишньому середовищі кількість предметі

Коментарi