Бібліотечний урок "Книга чи комп'ютер. Їхнє значення в

сучасному житті"

Необхідність висловлювати і передавати інфор­мацію спричинилася до появи мови, писемності, мис­тецтва, книгодрукування, телебачення, обчислюваль­ної техніки. Завдяки технічному прогресу виникли певні засоби комунікації, а разом з ними й цінності. Першим проривом у цьому напрямі стала книга, яку споконвіку любили і поважали. Недаремно народ каже: «Книга вчить, як на світі жить», «Книга - джерело життя», «З книгою жити — з добром дружи­ти». Тривалий час книга була єдиним і основним джерелом інформації. Пізніше долучилася друкована періодика, потім — телеграф, радіо, телебачення і, нарешті, Інтернет. Тож на початку XXI століття книга і комп’ютер є найавторитетнішими джерелами інфо­рмації. Сьогодні світ переживає процес бурхливої ін­форматизації. Сучасний комп’ютер пише музику і ві­рші, малює, грає у шахи, розмовляє. Недавнє досяг­нення комп’ютерних технологій — «жива» книга (Living Book), за допомогою якої можна не лише чи­тати текст і переглядати малюнки, а й чути голоси персонажів, «оживляти» ілюстрації, грати в цікаві іг­ри. Основною проблемою сьогодні є проблема ви­бору. Як відрізнити потрібну інформацію від непо­трібної, глибоку від поверхневої, корисну від беззмі­стовної та шкідливої?! Доволі часто знання худож­ньої літератури обмежують гортанням детективів. Уміння вибирати книгу чи знаходити інформацію за допомогою комп’ютера — справжнє мистецтво, яким п Саме тому наша розмова сьогодні про роль книги, бібліотеки, комп’ютера та Інтернету у інформаційному суспільстві. Тема уроку: «Книга чи комп’ютер, їхнє значення в сучасному житті». Головне завдання на сьогодні – допомогти вам зрозуміти, що оволодіння вами основами інформаційної культури підготує вас до життя та забезпечить здатність жити в інформаційному суспільстві потрібно оволодіти. Нещодавно, саме у вашому класі , пройшло анкетування , у результаті якого учні були поділені на дві умовні групи «книго мани» та «хакери» і тому, на сьогоднішньому уроці вони будуть відстоювати свою позицію. Лідерів груп я хочу попросити озвучити конкретну проблему над якою ви працювали і що ви очікуєте від уроку.

Лідер «Книгоманів»: «Без книги неможливе життя цивілізованої людини». Очікування: переконатися, що у будь-якому вигляді книга не припинить своє існування ніколи». Лідер «Хакерів»: «Навіщо книга, якщо є комп’ютер». Очікуємо від уроку переконань, що майбутнє все – таки за комп’ютером. Бібліотекар: Увага, розминка «Мікрофон». Тож, книга чи комп’ютер? Коротко думка кожного з вас.

1. Книга – дивовижний витвір людського розуму. Навіть важко собі уявити, як би розвивалася культура планети Земля, коли б не було винайдено книгу, адже книга – невичерпне джерело знань, надбаних людством протягом століть. 2. Комп’ютер можна назвати проривом у технічному прогресі людства. Чи можна уявити сьогоднішній день без комп’ютерів та засобів комунікації? 3. Читаючи книгу, ми вчимося мислити. Книга не тільки навчає, але й виховує. Але книги теж бувають різні. Я вважаю, що найбільша виховна роль книги належить класичній літературі – то є перевірений роками найкращий вихователь. 4. Персональний комп’ютер – це не просто пристрій, за допомогою якого можна грати в ігри чи слухати музику. Це – багатоопераційна система, яка дозволяє нам працювати з інформацією: знаходити її, аналізувати, створювати або переробляти, одержувати й відправляти. 5. Наше око може вдосталь намилуватись природою, симфонію не набридне слухати годину – дві. Твори живопису можемо розглядати ще менше. А книгу? Книгу, яка ввібрала в себе світло і тіні природи, злети музики, мазки і кольори полотна, можна читати , не відриваючись, годинами. І в цьому є емоційний вплив книги. 6. Книга доступна в будь – якому місці і в будь – який час. 7. Комп’ютер фінансово менш доступний. Але ж багато бібліотек нашої країни мають комп’ютери і вільний доступ до Інтернету. Бібліотекар. Дякую, віші думки стосовно і книги, і комп’ютера - беззаперечні. А як же виникла книги та комп’ютер. Саме зараз я хотіла би звернути увагу на ці питання, а допоможуть мені у цьому наші учні, які підготували дуже цікаву та змістовну інформацію.

Проект «Історія виникнення книги»

Представників древніх цивілізацій не влаштовував усний спосіб передачі інформації чи посилання гінців на далекі відстані. Історичні розкопки і відкриття показують, що історія створення книги починається відтоді, коли перші люди залишали інформацію у вигляді надписів на каменях і стінах печер. На них зображались враження людей від спостерігання навколишнього світу. Там були сцени із процесу полювання і побутового життя древніх людей. Надписи були надзвичайно стійкі до навколишнього середовища і впливу часу, але їх було важко наносити, що потребувало винайдення нових способів фіксації інформації. Жителі північних країн залишали послання іншим поколінням на кістках тварин, а китайці – на шовку.

Історія появи книги продовжується у древніх єгиптян, які фіксували свої надписи на прообразі звичного нам паперу – папірусу. Процес виготовлення організовували жерці, і вони ж тримали секрет створення папірусу в таємниці. На довгі віки ми не могли дізнатись, як створювали прообраз паперу древні єгиптяни. Віднайшов процес виготовлення папірусу — Хасан Рагаб. Виготовляли єгиптяни цей матеріал стебла рослини – папірусу. Ця рослина росла у великих кількостях на берегах ріки Ніл. Стебло рослини добре підходило для створення паперу, адже було гнучким і міцним. Єгиптяни використовували тільки ту частину стебла, яка знаходилась під водою, тому була гнучкою і м’якою. Оболонку викидали, і використовували тільки серединку, яку вимочували декілька днів так, щоб утворились широкі пласти волокон. Потім волокна вкладали шарами: один шар паралельно іншому, і ставили на деякий час під пресом. Після цього, просочували матеріал спеціальним розчином, який не зменшував розтікання від чорнил. В результаті отримували досить міцне і тонке полотно, на якому можна було писати. Якщо правильно його зшити, то можна було отримати полотно більшої площі, яке змотували у рулон. Цю технологію в Єгипті настільки відшліфували, що країна почала масово продавати папірус в інші країни. Зокрема, він був тривалий час популярним у Римській Імперії. Тільки тут, книга мала вигляд згортку, на кінцях якого були потовщення. А зберігалась у шкіряному футлярі.

В античні часи, у школах і університетах, серед вищих чинів і духовенства використовували воскові таблички. На таблички був нанесений шар воску, на якому можна було залишати надписи. Перевагою такого способу фіксації інформації в тому, що після заповнення таблички, можна було розтопити восковий шар, і почати писати на ній знову. А жителі Міжріччя виготовляли «зошити» із глини, на яких можна було видряпувати паличками надписи. Букви знайденого письма були клиноподібними, через що його назвали «клинопис». Такі таблички зберігались у спеціальних коробках. На Русі для фіксації інформації використовували бересту, як дешевий і легкий матеріал. Виготовляли бересту із верхньої частини кори берези. Потім її випарювали у кип’ятку, завдяки чому вона ставала гнучкою і м’якою. Пергамент став новий етапом походження книги, адже був м’яким, міцним і зручним, порівняно із берестею і папірусом. Пергамент – це спеціальним чином оброблена шкіра худоби. Недоліком цього матеріалу була дороговизна, адже для створення однієї великої книги, потрібно було забити ціле стадо тварин. Через це книги були дорогими в прямому і переносному значенні. За звичкою, пергамент зберігали рулонами. Але з часом почали згинати у декілька разів, і утворювалися своєрідні зошити. Такі зошити скріплювались, а обкладинкою служили дерев’яні таблички, обтягнути шкірою тварин. Зверху прикрашались обкладинки дорогоцінним камінням і дорогими запонками. Писали на пергаменту ручками із гусячого пера, і займались цим часто монахи. Написання тексту було важкою працею, потребувало скрупульозності і майстерності. Монах вимальовував перші букви сторінки, візерунки і ілюстрації. Через велику трудоємкість, процес написання однієї книги могла займати декілька років. зберігались книги в монастирських бібліотеках.

Історики стверджують, що перший папір винайшли китайці. Вони його виготовляли із шовку, ганчірок і волокон із дерева. Секрет рецепту виготовлення паперу тримали під страхом смертної кари. Завдяки цьому, довгі роки багато народів купували папір у китайців. Згодом рецепт виготовлення потрапив до арабів від полонених китайців.

Такий важкийпроцес створення книги не міг довго влаштовувати суспільство, і в результаті тривалої кропіткої праці, Йоган Гутенберг винайшов друкарський станок. Текст у ньому набирався за допомогою металевих букв. Це дало можливість у багато разів пришвидшити процес створення книг. Першою друкованою книгою була «Біблія», яка побачила світ близько 1455 року. А за наступний рік він виготовив близько 300 примірників, на що колись потрібно було витратити декілька життів. Заради справедливості мусимо сказати, що за декілька століть до Гутенберга у Кореї переносили зображення із дерев’яних плит, на яких були вирізані букви. На наших землях, «першопрохідцем» у книгодрукуванні був Іван Федоров, який також у матеріалах того часу був відомий як Іван Федорович Москвитин. Він був освіченою людиною, знав декілька мов, зокрема давньогрецьку і латинську. Іван був духовною особою, служив у храмі, і хотів створити спосіб збільшення кількості релігійних книг. Першу друкарню він відкрив 1563 року у Москві, і була вона під контролем держави. Вже через рік після цієї подію, Федоров випустив книгу «Апостол», де розповідалось про діяння учнів христових. Хоч книга була друкованою, її шрифт і ілюстрації нагадували ручну роботу. Наступною роботою Івана Федорова був «Часослов». Після цього у друкаря і його напарника почались проблеми, і вони змушені були втекти із Московії. І оселились в Україні, де видали «Псалтир» і «Азбуку».

Бібліотекар:Ми прослухали захоплюючу історію виникнення книги. А як же з’явився комп’ютер?

Проект «Історія виникнення комп’ютера»

Чи знаєте ви, що означає слово “ абак ”?(Від грец. Авах – дошка, поділена на смуги, де пересувалися камінці з метою арифметичних розрахунків. Щось на зразок рахівниці).

Саме від цього примітивного приладу для розрахунків бере початок історія обчислювальної техніки, історія комп`ютера. Справжнім предком комп’ютера були всім відомі механічні годинники. Це дійсно інструмент, який може рахувати без участі людини. Правда, годинник відраховує не числа, а час, але з точки зору механіки ніякої різниці не має. Уже всередині ХХ ст. були годинники, здатні не тільки рахувати хвилини і години, а й володіли можливістю програмування, щоб у потрібну хвилину розбудити господаря мелодійним передзвоном дзвінків. Найпершу механічну рахівницю, яка мала практичне застосування (вона складалася з набору ричажків і коліщат), винайшов у 1642 р. французький математик Блез Паскаль. Щоб скористуватися таким приладом потрібно було набрати два числа на лицевій панелі, повернути ручку і тоді машина проводила обчислення введених у неї чисел, але множити або ділити вона ще не могла. Перша програмуюча машина у 1805 р. була створена інженером Жозефом – Марі Жаккаром, ткацький станок, який міг створювати на тканині різноманітні візерунки із шовкових ниток різного кольору. Саме прекрасне у винаході було те, що станок створював візерунки на тканині по інструкції, яка представляла собою карточку з дірочками, розміщеними у визначеному порядку. Ці карточки – інструкції і були першими програмами. Для кожного малюнка своя перфокарта. В 1832 р. англійський вчений Чарлз Бебідж розробив аналітичну машину, яка повинна була мати пам’ять. Але технічний рівень того часу не дозволяв побудувати таку машину. У кінці 30–хроків ХХ ст. в американському Гарварді був створений

“ Марк – 1 ” – це комп’ютер з великою кількістю реле, здатний складати, віднімати, множити і ділити дуже великі числа для виконання кожної обчислювальної операції. Йому потрібно було близько 4 секунд. Одна з перших ЕОМ– ЕНІАК– була створена в 1946 р. вона займала в довжину більше 30 м, важила 30 тонн, її обслуговувала ціла інженерно – технічна команда. У перших ЕОМ основними робочими елементами були електричні лампи або вакуумні електричні трубки. До початку 60–хх р. у світі вже робили тисячі ЕОМ, але комп’ютерами в сучасному розумінні цього слова вони так і не були. Ці машини працювали за програмами, закладеними програмістами і по закінченні роботи не давали результатів. Ні про яке оперативне управління і тим більше спілкування з такою машиною іще не могло бути й мови.

Наступним кроком уперед в обчислювальній техніці стало створення у 1948 р. напівпровідникових транзисторів. Вони виконували такі ж функції, що і електронні лампи, але вони значно менші по розміру (трохи більші за горошину), надійніші в експлуатації і більш стійкі. До того ж вони використовували набагато менше електроенергії і були дешевші у виробництві. Таким чином стало можливим створення ЕОМ менших розмірів і з більшими швидкодіями. В 60–ті їх вже використовували в приватних компаніях і державних установах. З’явилися ЕОМ різних типів, деякі з них розмірами як кімната. Дістали назву “ Велике ЕОМ”, інші ті, що менші і могли поміститися на столі і дістали назву міні –ЕОМ.

Поява інтегральних схем, або кремнієвих чипів, в 70–ті р. ХХ ст. означало ще один великий етап в розвитку ОТ. ЕОМ стали ще більш компактними і дешевими. Оскільки інтегральна схема здатна замінити тисячі інтегральних транзисторів і зменшується вона на поверхність кремнієвого стану площею близько 10 кв. мм. Однією із перших вдалих розробок, придатних для рішення щоденних завдань у домашніх умовах, стали “Епл ” (“Apple”), з’явившись на ринку у 1977 р.

В кінці ХХ ст. створюються комп`ютери, які можна розмістити на долоні і які дуже прості в експлуатації. Сьогоднішні машини видаються чудом техніки. І прогрес у даній області все прискорюється. Тому витягуючи із коробки тільки що куплений комп’ютер, можете вважати, що він уже майже застарілий.

Бібліотекар:Так, позитивних сторін як у книги, так і у комп'ютера дуже багато. Їх , навіть, важко перерахувати. Але я сьогодні хотіла б розповісти про дуже корисну дію книги на психічне здоров'є людини.

Книга не тільки навчає, виховує але й лікує. Є таке поняття – бібліотерапія. Це наука на стику бібліотекознавства, медицини та психології. Бібліотерапія – це перспективний напрям діяльності бібліотек, що займається вивченням впливу спеціально підібраної літератури на стан здоров’я хворої людини. Бібліотерапія – це наука, націлена на формування у людини навичок протистояти неординарним ситуаціям – хворобам, стресам, депресіям, зміцнювати силу волі, підвищувати інтелектуальний і освітній рівень.

Бібліотерапія бере початок з сивої давнини. Наприклад, над дверима бібліотеки у Фівах було написано: «Місце – де лікують душу». Грецькі легенди, п’єси і поеми викликали почуття радості, жалю, страху і т. д., що справляло лікувальну дію на людину. Стародавні греки асоціювали поняття «книга» з поняттям «душевне здоров’я» і вважали бібліотеки «ліками для душі». З часів Платона люди стикались з проблемами формування «умів дітей». Дорослі побачили могутній інструмент, яким можна впливати на їх мислення, характер, формувати поведінку і пізніше допомогти їм у вирішенні проблем. Авіценна – учений, філософ, лікар – в «Книзі зцілення» писав про три засоби в руках лікаря , і першим із них було слово. Англійський лікар Т.Сайденгем, що практикував у 18 столітті , «виписував своїм хворим» популярну в той час книгу Сервантеса «Дон Кіхот».

У наш час ніхто не заперечує необхідності використання в терапевтичних цілях літератури та інших видів мистецтва. Будь – якому пацієнтові необхідні книги, наповнені глибокою вірою в життя, які пробуджують оптимізм, відволікають від сумних думок, важких переживань, повсякденного лікарняного оточення, що позбавляють від депресії, слабкості, бездіяльності. Правильно підібрана література, що викликає позитивні емоції не менш важлива, ніж правильно підібрані ліки.

Як область діяльності за кордоном бібліотерапія розвивається не одне століття. Родоначальником цієї науки вважається шведський невропатолог ЯробБіллстрем. В наш час бібліотерапія як засіб допоміжного лікування використовується в багатьох країнах світу, а також в Україні. Наприклад, зараз в Італії в книжкових магазинах продаються збірки поезій оформлені у вигляді лікарських упаковок.

Бібліотекар: Діти, читаючи свою улюблену книгу, чи відчули Ви зміну емоційного стану? Яким він був? (відповіді дітей)

Група «Хакерів»: А комп’ютери використовують теж не лише у навчанні, а практично в усіх галузях науки, промисловості, медицини.

Проект «Застосування комп’ютера»

1. З допомогою комп’ютера моделюють процеси, які відбуваються на Землі.

2. Купівля – продаж за допомогою електронних засобів не виходячи з домівки.

3. Домашні кішки - комп’ютери.

4. Електронні книги.

5. Комп’ютерні ігри.

Бібліотекар. Так,комп’ютери дуже допомагають нам у повсякденному житті, вони полегшують нам виконання багатьох справ. Але не будемо забувати, що шкільний процес практично неможливий без навчальної книги. Кожен із нас користувався, користується або буде користуватися підручниками. І перший з них «Буквар» – запам’ятовується на все життя. 38 років тому першокласники отримали перші Букварі, авторами якого стали Н.Ф. Скрипченко та М.С. Вашуленко. Буквар вийшов у 1978 році, але ще і сьогодні по ньому навчаються наші діти.

Проект «Історія українського підручника»

Люди завжди хотіли зібрати важливі і потрібні знання і розмістити їх у підручнику. Першими підручниками були глиняні таблички, а намальовані на них рисочки і крапочки першим письмом.

В Україні використання навчальних книг в школах має давню історію. Ще в кінці 15 століття в навчальних закладах учні вивчали буквар і часослов – «Часописець» , який найбільше відповідав вимогам тогочасної української школи, тим що мав багато елементів живої української мови. Ця основна ознака друкованого шкільного підручника відігравала важливу роль у справі соціального та освітнього руху в Україні.

Найдавнішими пам’ятками українського книгодрукування навчального характеру є друковані книги першого у східній Європі книгодрукаря Івана Федорова. З усіх шкіл найбільшу славу і довголіття здобула Київська братська школа. В її програмі головне місце займала слов’янська мова, а друкарня Печерської Лаври друкувала шкільні підручники . Цікавим виявився підручник з історії, написаний Лесею Українкою. Коли їй було 19 років, вона створила для своїх молодших сестер рукописний підручник «Стародавня історія східних народів».

Шкільний підручник – це явище нашої культури. Пишеться підручник на підготовленому науковими дослідженнями ґрунті, інтегрує раніше накопичені цінні знахідки та позитивний досвід. Зараз підручники змінюються швидко, бо швидко розвивається наука. Доведено, що об’єм людських знань за 10 років подвоюється.

Підручник дуже важлива і необхідна річ. В1977 році була прийнята державна постанова – всім школярам видавати підручники безкоштовно. І тому ми повинні їх шанувати, поважати і берегти – і учні нашої школи це добре розуміють і виконують.

Бібліотекар: Навчально-виховний процес для учнів дуже важливий але людина (особливо дитина) завжди буде відчувати потребу у вербальному спілкуванні. Нажаль, зараз це спілкування обмежується соціальними мережами. Це наше сьогодення …і тому не можемо не згадати про Всесвітню глобальну мережу «Інтернет»

Проект «Інтернет»

Однією з головних причин, чому сучасне суспільство називається інформаційним, є всесвітнє поширення комп’ютерної мережі Інтернет. Вона дозволяє швидко одержати будь – яку інформацію з будь – якої точки світу. З технічної точки зору Інтернет є об’єднанням комп’ютерів, розташованих у різних країнах світу в одну комп’ютерну мережу. Кожна мережа складається з десятків і сотень серверів. Сервери сполучені між собою різноманітними лініями зв’язку: кабельними, наземним радіозв’язком. До кожного серверу підключається велика кількість комп’ютерів і локальних комп’ютерних мереж, що є клієнтами мережі. Клієнти можуть з’єднуватися із сервером не тільки прямими лініями, але і завдяки звичайним телефонним каналам. Зараз до мережі Інтернет підключені десятки мільйонів комп’ютерів, користувачами яких є сотні мільйонів людей, і число їх постійно зростає. Число користувачів Інтернету в Україні щомісячно збільшується на 200 тис. Адже Інтернет – це оперативність. Дані тут оновлюються кожні 5–15 хвилин що неможливо ні в яких інших засобах інформації.

В Інтернеті накопичені великі обсяги інформації в галузі науки, освіти, мистецтва, бізнесу, політики тощо. За допомогою комп’ютера, підключеного до Інтернету, можна побувати на екскурсії в Луврі чи Британському музеї, прослухати прогноз погоди, зробити покупки, замовлення на квиток, одержати консультацію безпосередньо у корпорації Місrosoft, поздоровити друга з днем народження, поспілкуватися з ровесником, у якого таке ж хобі, але живе він в Австралії, здобути останню версію антивірусної програми та багато іншого. Усе це називається інформаційними ресурсами Інтернету. Унікальна можливість Інтернету -- оперативно доносити інформацію до аудиторії в будь якому кутку світу, використовуючи властивості різних традиційних засобів масової інформації, спричинили виникнення нового ЗМІ – Інтернет – журналістики. Бібліотекар: На сьогодні дуже важливо знати, наскільки діти люблять читати, які джерела інформації використовують у процесі навчання та виховання і саме тому, група журналістів попрацювала в нашій школі над цим питанням. Та ось результати. Увага на екран (відео - опитування учнів початкової школи «Важливість читання в вашому житті»)

Бібліотекар. Група соціологів розробила питання по темі нашого уроку і провела опитування серед учнів 5 – 9 класів нашої школи. В опитуванні взяло участь 278 осіб. Соціологи проаналізували відповіді учнів та готові оголосити результати анкетування.(Спілкування з соціологами відбувається за допомогою системи Інтернет-телефонії Skype.)

Бібліотекар.Доброго дня, Вам!

Соціологи.Доброго дня, всім присутнім!

Бібліотекар.Ми з учнями дуже чекали цієї хвилини, коли ми зможемо нарешті дізнатися результати опитування!

Ми теж захопилися цим питанням та сподіваємося, що отримані результати виправдають ваші сподівання. Соціологи.Отже, на базі загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 4 пройшло анкетування , в ньому прийняло участь 287 учнів 5-9 класів.

Перше питання у цьому опитувані звучало так : Чи любиш ти читати?56 % респондентів відповіли, що так. Більшість з них, це учні 5-6 класів, де відсоток читаючих становить 63-72%, починаючи з 7 класу цей відсоток поступово зменшується від 59% до 34 % у 9 класі. Це зумовлено тим, що у молодшому шкільному віці прагнення дітей до читання викликано більшою мірою інтересом, ніж необхідністю, тобто читають вони не тільки те, що передбачено програмою, а й те, що подобається їм самим.

Друге питання було таким: Користуєшся підручником, науково-пізнавальною, художньою літературою?

65% дітей користуються тільки підручником, 59 % гортають сторінки художньої літератури та тільки 35 % з них користуються науково-пізнавальною літературою. І знову ж таки учні 5-6 класів –це 72 % опитуваних частіше цікавляться оповіданнями сучасних письменників та класичною літературою та відкривають для себе щось нове, користуючись енциклопедіями, довідниками …

Третє питання, яке ґрунтується на двох попередніх і звучало так: Читаєш виключно з навчальною метою чи для душі?

Більшість дітей все ж таки хоче відчувати емоції, переживати, вболівати за своїх улюблених героїв гортаючи сторінки обраної книги – це 54 % опитуваних) і тут знову тенденція не змінюється – учні 5-6 класів ( 70 %)знають, що тримаючи в руках улюблену книгу приносить неабияке задоволення! Чи маєш домашню бібліотеку? Це було четверте запитання. 66 % респондентів відповіли, що так. Ніхто вже й не сумнівається, що вдома в п’ятикласників та шестикласників полички прикрашені різноманітними книжками (78%) З книжок ми переходимо до другого блоку запитань, які стосуються Інтернету та комп’ютера. Оголошуючи п’яте запитання, чи маєш вдома комп’ютер? Воно викликало чимало усмішок!Та це й не дивно в наш час! 92 % учнів відповіли, що мають. Шосте питанняє таким: Користуєшся Інтернетом? Результат становить 76 % - це теж переважна більшість, але виходячи з того, як учні відповіли на попереднє питання, можна зробити висновок,, що не всі діти, які мають вдома комп‘ютер користуються Інтернетом. 5 та 9 класи активно їм користуються – стовідсотково.

Сьоме запитання було поставлено з метою дізнатися, яким чином діти використовують всесвітню мережу Інтернет. Воно є таким: Інтернет для тебе: джерело інформації, спілкування чи розваги.

Більшість учнів відповіла, що Інтернет допомагає їм у спілкуванні з однолітками (76 % опитуваних), 68% дітей використовують Інтернет для того, щоб погратися в різноманітні ігри та подивитися цікаве відео та 67,5 % респондентів вважають, що саме Інтернет допомагає їм у навчанні. Закономірності по віковим групам тут не просліджується, висновок тут один – діти більшість свого вільного часу проводять в мережі Інтернет.

І головне, в цьому опитуванні питання є таким: У процесі навчання віддаєш перевагу книзі чи комп’ютеру.

Перевага залишається в книзі – 59 % учнів працюють саме з нею. Діти 5х--6х класів постійно використовують її у процесі навчання.

Соціологи. Бажаємо Вам усім успіхів у навчанні. На все добре.

Бібліотекар. Знання не дає людині щастя і мудрості, не рятує від самотності — людині потрібна людина. Книга і комп’ютер — поки що основні джерела інформації, які мирно співіснують, доповнюють одне одного. Можна ще багато говорити, доводити, сперечатися… Та чи варто? Набагато легше запам’ятати дві прості речі: ніколи не бійтеся нового і не порівнюйте непорівнюване. Цінуйте здобутки минулого, використовуйте сучасні технології та не бійтеся пізнавати нове. За вами майбутнє…

Коментарi